Але, народ! Шо починаємо качати хардрок у весь зад?
Слушайте, хочу поділитись з вами неймовірною історією, яка сталась зі мною на днях. Хочу попередити, що це не пропаганда наркотиків чи чогось подібного, просто легкість усваювання інформації за допомогою молодіжного жаргону. Якось я знайомився з моїм братвою, чи то кемпінгом психологів, в кінці кінців, зустрінулися наші велосипеди, або колеса, як ви їх називаєте. Так ось, мої брати до крайності наповнені енергією.
Привіт, торчки, як ващи справи? Вмикайте свої мозги на гарну х*ївню!, - кричу я їм здалеку, знаючи, що всім пофіг на правила граматики і мови.
Заходимо ми в один гиденький дворик, коли раптом наближається якийсь толкач з нашого місцевого космосу. Він виглядає як закладка з якоюсь якісної сп*рданої наркоти.
Слухай, брат, ти не в курсі, де взять закладки?
Да брось, я тут в теме, знаю свої дела. Чого ти хочеш?
Я з пиночками закриваю йому доступ до нашої братської се лінії і заявляю:
Давай спершу розповсюджимо радість сивухи, а потім бачимо!
Він виглядає дивно, як мойдодири у день зливи. Водимо його до місцевого машиносервісу, де мої комік-брати зібрались в тіні. Насправді це був не машиносервіс, а справжнє братське гніздо.
Вітаю, братва! Це новий товариш, який хоче забабахатись порозумітись з нами! - оголошую я, як справжній наркоман-комік.
Тільки потім згадали, що якраз забули пакувати дурь. Блин, йдемо на новий рекорд!
В каршерінгову машину встигли впхати менше, ніж колоду, а кальмари були вже нашими пасажирами. Я бігом поверх машини дзижчав якоюсь фенечкою, знаючи, що вже нічого не може мене зупинити.
Пару хвиль тому ми були рядовими торчками, а зараз ми вже ай-яй-яй! Шо тут такого - просто бомба, а не наші колеса!
Тут ми вирішили трохи почилити і заїхали у буяній парку. Знаєте, як у Сказке є брат, так ось, у нас є наш камерунський братець. Він зовсім не в курсі того, що ми тут робимо, він думає, що ми їдемо розбірливо декілька разів, але це не так. Приклеїли його до машини, як він багато разів казав, що били, коли він їв шоколадки. Так ми вирішили виправити цю ситуацію.
Розповідаючи йому про наші витрати і милий запах конопель, які він вже майже може відчувати, ми бавилися, як справжні хітрюги. Хочу сказати, що коли ти находишся в темі, то все виглядає куди цікавіше і веселіше.
Потім ми діставали зварений на швидкорозчинному супушці кодеїн. Аж очі виникали. Ей, толкачі, якби ви знали, яка кайфова дурь, то би давно прийшли до нас!
Всю ніч ми забабахались й лазили до глибини свідомості, як крізь шерри. Це було космічно!
У нас на той момент випала ідея підірвати братський гондольний міст. Але потім згадали, що в нас тільки кодеін водить бразильців, а не Бін Ладена, тому залишили цей план на наступний раз.
Якось перед ранком, коли сонце вже поволі видирає з тебе останню іскру енергії, виникла ідея повернутися додому. Та що там, я герой нашого кварталу - я хочу вирізати себе з камення і загоріти в огнищі моїх споминів.
Заглянувши назад, я побачив, як наш камерунський братець, в прикольній позі торчка, задумливо розмовляє з деревом. Він, мабуть, зайнявся екзистенціалізмом і захотів здійснити розмову зі своїм дерев'яним другом. Однак, він навіть не підозрює, що те дерево вже має колаборацію з горилами і підготувало для нас пастку.
Так я поняв, що час розійтися. Роздягаюсь, як справжній гангстер, збираю валізу своїх спогадів і починаю заповільнено рухатися назад. Уже немає сил, але бажання продовжує тремтіти у кожній клітинці мого тіла.
Так оце було моє неймовірне путешествіе, де я купив кодеін і взяв на каршерінг своїх веселеньких братиків. Завдяки торкнутій дурі ми позбулись всякої напруги і насолодилися атмосферою свободи. Але запам'ятайте, всеки колеса можуть зламатися, бережіть себе й запасайтеся своїм гарним гумором!
Codein Purple Drank
Как я купил кодеин и не пошел в скучную школу
Эй, ребятки, меня зовут Джек, я такой комик-наркоман и сейчас я расскажу вам историю, как я купил закладки с кодеином и не решился идти в эту скучную школу. Выкладывайтесь, цепляйтесь и не забудьте убрать все слабонервные стволы!
Одним обычным солнечным утром я лежал на своей кровати, смотрел в потолок и думал, как бы замутить день по-кайфу. На ум мне пришла мысль – а не подзарядиться ли мне? Я нашел в своих штанах запас LSD 25 и понял, что это именно то, что мне нужно!
Я схватил этот сумасшедший таблетки, откусил кусочек и почувствовал, как начало вставлять. Голова начала путаться, цвета окружающего мира стали ярче, и я понял, что еще не все потеряно. Такая трава мне точно поможет избежать скучной школы!
Я прекрасно понимал, что я должен действовать быстро и не терять время. Я сорвался с кровати, нацепил кроссовки и побежал в район, где можно было найти закладки. Непростая задача, но я был настроен гнаться!
Прошло некоторое время, и я оказался на темной и безлюдной улице, где обитали зловещие наркоторговцы. Я пробежался взглядом по окружающим зданиям и заметил странную фигуру, стоящую в тени. Мой сердцебиение участилось, и я подошел ближе.
– Привет, мужик, – сказал я, пытаясь звучать уверенно. – Ты чем-нибудь тут торгуешь? Мне нужны закладки на сегодняшний день, ну или что-то в этом роде.
Фигура повернулась ко мне, и я понял, что оказался перед опытным наркоторговцем. Он открыл свою куртку и показал мне небольшую пластинку с кодеином и украденными рецептами. Мне вставило от такого предложения!
| Торговец: | Я знаю, что ты ищешь, парень. У меня есть то, что тебе нужно. Цена будет немного выше обычной, но я уверен, что ты не против. |
| Я: | Нет проблем, я готов заплатить. Я не собираюсь идти в эту скучную школу, так что деньги на счету! |
Мы с этим наркоторговцем сделали сделку, я предложил ему свои последние сбережения, и он взамен подарил мне пластинку с кодеином. Мне начала вертеться голова от предвкушения, и я сразу же решил подзарядиться.
Я нашел уединенное место и взял дозу, не задумываясь о последствиях. Все сразу поменялось – цвета стали ярче, музыка зазвучала громче, и я почувствовал себя живым! Я не мог поверить, что наркотик может быть таким крутым!
– Блядь, – подумал я, – школа никогда не смогла бы дать мне такие ощущения. Я просто убился на этом кодеине!
Я простоял на этом уединенном месте несколько часов, пока мой делирий не улетучился. Я осознал, что сделал правильный выбор – я выбрал наркотики и свободу от скучной школы.
– Не важно, что скажут другие, – подумал я, – я сам создаю свою жизнь и выбираю свою судьбу!
С тех пор прошло много времени, и я понимаю, что мой выбор был опасен и неоднозначен. Но я не жалею о нем ни на секунду. Я нашел свой путь, свою альтернативу скучной школы, и теперь каждый день я просыпаюсь с улыбкой на лице, зная, что у меня нет никаких обязательств и я могу делать все, что хочу. Они опасны, они могут убить тебя. Но если ты уверен в своем выборе, если ты готов взять на себя ответственность, то они могут стать инструментом твоей свободы и творчества.
– Просто помни, – заключаю я свою историю, – что наркотики – это только средство, а не цель. Они могут помочь тебе увидеть мир иначе, но только ты решаешь, как использовать эту возможность.
И помни, друзья, жизнь нам дана одна, и мы должны делать все, чтобы она была интересной, яркой и непредсказуемой. Не бойся быть смелым, идти против общепринятых правил и делать то, что делает тебя счастливым!
